призвідець

ПРИЗВІ́ДЕЦЬ, дця, ч., розм.

Те саме, що призві́дник.

Панас і Юрко цілими днями .. тинялись по гаях Красної балки. Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (С. Добровольський);

Натовп не може, не вміє розмірковувати, він живе пристрастями, а не розумом .. в ньому є кілька призвідців, людей дужих, безстрашних, хоч буває й навпаки: люди нервові, слабкодухі, зі знесеними гнівом на коротку мить угору душами зварйовують усіх (з публіц. літ.);

Тікав по трупах Єремія звідси. Та все карав, карав, карав призвідців (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. призвідець — призві́дець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. призвідець — див. заводей  Словник синонімів Вусика
3. призвідець — -дця, ч., розм. Те саме, що призвідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. призвідець — ВИНУВА́ТЕЦЬ чого (той, хто спричиняє що-небудь, звич. погане), ПРИЗВІ́ДНИК, ПРИЗВІ́ДЕЦЬ (ПРИВІ́ДЕЦЬ) розм., ПРИЗВІ́ДЦЯ (ПРИВІ́ДЦЯ) розм., ПРИЧИ́НЕЦЬ заст. Суду все зрозуміло.  Словник синонімів української мови
5. призвідець — ПРИЗВІ́ДЕЦЬ, дця, ч., розм. Те саме, що призві́дник. Панас і Юрко цілими днями.. тинялись по гаях Красної балки. Призвідцем хлопчачих вилазок спочатку був Сашко (Добр., Очак.  Словник української мови в 11 томах