прикінчувати

ПРИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, розм.

Позбавляти життя; убивати, добивати.

– А як же думаєш розправитися з паном? – Як доведеться! Зможу – в лісі обухом прикінчу, а ні – руками задушу (М. Стельмах);

Вершомет спритним ударом одразу прикінчив песця (М. Трублаїні);

* Образно. Апологетика прикінчує мистецтво (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. прикінчувати — прикі́нчувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прикінчувати — -ую, -уєш, недок., прикінчити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Позбавляти життя; убивати, добивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикінчувати — ПРИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., розм. Позбавляти життя; убивати, добивати. — А як же думаєш розправитися з паном? — Як доведеться!...  Словник української мови в 11 томах