прикінчувати

прикі́нчувати

дієслово недоконаного виду

розм.

Значення в інших словниках

1. прикінчувати — -ую, -уєш, недок., прикінчити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Позбавляти життя; убивати, добивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. прикінчувати — ПРИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., кого, розм. Позбавляти життя; убивати, добивати. – А як же думаєш розправитися з паном? – Як доведеться! Зможу – в лісі обухом прикінчу, а ні – руками задушу (М.  Словник української мови у 20 томах
3. прикінчувати — ПРИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКІНЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., розм. Позбавляти життя; убивати, добивати. — А як же думаєш розправитися з паном? — Як доведеться!...  Словник української мови в 11 томах