припряг

ПРИ́ПРЯГ, у, ч.

Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному.

* Образно. Над ухом нараз пролунало: – Дозвольте, Ігоре Федоровичу, познайомити вас ще з одним припрягом тієї тройки, де за голобельного коня Сергій Антонович Друзь (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. припряг — при́пряг іменник чоловічого роду, істота кінь, припряжений збоку від голобель  Орфографічний словник української мови
2. припряг — -у, ч. Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припряг — ПРИ́ПРЯГ, у, ч. Кінь, запряжений збоку від голобель для допомоги корінному. *Образно. Над ухом нараз пролунало: — Дозвольте, Ігоре Федоровичу, познайомити вас ще з одним припрягом тієї тройки, де за голобельного коня Сергій Антонович Друзь (Шовк., Людина.., 1962, 284).  Словник української мови в 11 томах