прирулювати
ПРИРУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИРУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док.
1. що і без дод., спец. Керуючи кермом літака, під'їжджати куди-небудь (про льотчика).
Лаверні майстерно посадив літака в кінці аеродрому і підрулив до дебаркадера (Іван Ле).
2. спец. Їдучи по землі, скеровувати кудись, до чогось, доводити до якогось місця (про літак).
Літак підрулив до ангара.
3. прост. Керуючи кермом, під'їжджати куди-небудь.
Хлопець прирулив під самий поїзд.
4. що. Керуючи кермом, підводити що-небудь кудись, до чогось, доводити до якогось місця.
Чоловік прирулив нове авто до гаража.
Словник української мови (СУМ-20)