Словник української мови у 20 томах

пристаркуватий

ПРИСТА́РКУВАТИЙ, а, е, розм.

Літній, немолодий.

Ректор патер Вінцентій був уже пристаркуватий, сивий, але повний на виду, здоровий, плечистий та тілистий чоловік (І. Нечуй-Левицький);

Пристаркуватий, з обвислими щоками офіцер, що їде попереду, раптом сердито набундючившись, дав шпори коню (О. Гончар);

З Серафимою Марківною Данило вже познайомився. Років сорока п'яти жінка, пристаркувата зовні, метушлива, говірка й нетерпляча (О. Копиленко);

// Власт. літній, немолодій людині.

Жінка голосно схлипнула. Але її одразу ж весело почав заспокоювати пристаркуватий бас: – Що це, Явдохо, з тобою? (М. Стельмах);

// у сполуч. зі сл. дівчина, парубок і т. ін. Який довго не одружується.

Суха пристаркувата дівка, вона міцно держала в замазаних свіжою землею пальцях ключ (М. Коцюбинський);

Це була ставна й висока, носата й досить уже пристаркувата дівчина (О. Ільченко);

У драмі М. Старицького “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” Карпенко-Карий грав багатого, вже пристаркуватого парубка Хому (з наук. літ.);

Малописьменна, проста дівчина піддалась тоді умовлянням пристаркуватого жениха і своїх батьків, а тепер жила з ним без любові (А. Хорунжий).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. пристаркуватий — приста́ркуватий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. пристаркуватий — див. підстаркуватий  Словник синонімів Вусика
  3. пристаркуватий — -а, -е, розм. Літній, немолодий. || Власт. літній, немолодій людині. || у сполуч. зі сл. дівчина, парубок і т. ін. Який довго не одружується.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пристаркуватий — I. ЛІ́ТНІЙ (середнього віку), НЕМОЛОДИ́Й, В ЛІТА́Х, СТАТЕ́ЧНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, СОЛІ́ДНИЙ, ПІДТО́ПТАНИЙ розм.; СТАРКУВА́ТИЙ, ПІДСТА́РКУВАТИЙ, ПРИСТА́РКУВАТИЙ, ПО́СТАРИЙ розм.; ПРИ́СТАРИЙ заст., ДОХОДЖА́ЛИЙ діал.  Словник синонімів української мови
  5. пристаркуватий — Приста́ркуватий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пристаркуватий — ПРИСТА́РКУВАТИЙ, а, е, розм. Літній, немолодий. Ректор патер Вінцентій був уже пристаркуватий, сивий, але повний на виду, здоровий, плечистий та тілистий чоловік (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  7. пристаркуватий — Пристаркуватий, -а, -е 1) Пожилой. Якась пристаркувата пані. МВ. І. 24. 2) Старообразный.  Словник української мови Грінченка