притир

ПРИТИ́Р, а, ч., техн.

Інструмент, яким притирають одну до одної деталі.

Притирка зовнішніх циліндричних поверхонь провадиться за допомогою притира (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. притир — прити́р іменник чоловічого роду інструмент  Орфографічний словник української мови
2. притир — -а, ч., тех. Інструмент, яким притирають одну до одної деталі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. притир — ПРИТИ́Р, а, ч., техн. Інструмент, яким притирають одну до одної деталі. Притирка зовнішніх циліндричних поверхонь провадиться за допомогою притира (Токарна справа.., 1957, 153).  Словник української мови в 11 томах