прихильник
ПРИХИ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці.
[Пані Люба:] Пан Олізар у нас – небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (С. Васильченко);
Ваша лаборантка рекомендувала мені вас як прихильника авіації (І. Микитенко);
// чого. Той, хто схвалює, обстоює що-небудь, позитивно ставиться до чогось; прибічник.
[Лесь:] Ми не прихильники індивідуального терору, ми не вчиняємо замахів на поодиноких ворогів (Мирослав Ірчан);
– Ви запитуєте про здоров'я професора Курца? Я не прихильник безпідставних ілюзій. Його стан безнадійний (О. Донченко);
– Поки що я не прихильник хірургічних методів (Ю. Шовкопляс);
// Той, хто поділяє чиїсь погляди, дотримується якого-небудь учення; послідовник.
Думка видати листи М. Драгоманова постала в кружку [гуртку] його галицьких прихильників майже зараз по його смерті (І. Франко);
Молодий княжич був щирим прихильником “нової віри” (М. Грушевський).
2. Той, хто приязно, доброзичливо, з симпатією і т. ін. ставиться до кого-небудь.
[Шевченко:] Боже милий! То я недурно, значить, мучивсь? Єсть на світі люди – справжні люди! – друзі й прихильники мої, з якими я обух сталитиму, щоб тую волю, нарешті, вже збудить! (П. Тичина).
3. Пристрасний любитель, шанувальник чого-небудь.
Він ще ні разу не чув, щоб хто з таким захопленням говорив про його вірші. Хотілось обняти цього несподіваного щирого прихильника й розцілувати (С. Васильченко);
Завдяки майстерному виконанню й оригінальності жанру цей колектив [бандуристів] одержав чимало почесних нагород і має мільйони прихильників (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)