прихильник

прихи́льник

[при^ехил'ни^ек]

-ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. прихильник — прихи́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прихильник — ПРИХИЛЬНИК – ПРИБІЧНИК Прихильник, -а. 1. Той, хто підтримує, захищає когось, щось, поділяє чиїсь погляди тощо. – Ваші гарячі прихильники, князю, оце прислали мене до вас за порадою (І.  Літературне слововживання
3. прихильник — Прибічник, послідовник, (теорії) визнавець; (таланту) шанувальник.  Словник синонімів Караванського
4. прихильник — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
5. прихильник — -а, ч. 1》 Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. || чого. Той, хто схвалює, обстоює що-небудь, позитивно ставиться до чогось; прибічник. || Той, хто поділяє чиїсь погляди, дотримується якого-небудь учення; послідовник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. прихильник — ПРИХИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. [Пані Люба:] Пан Олізар у нас – небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (С.  Словник української мови у 20 томах
7. прихильник — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.  Словник синонімів української мови
8. прихильник — Прихи́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. прихильник — ПРИХИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. [Пані Люба:] Пан Олізар у нас — небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (Вас.  Словник української мови в 11 томах
10. прихильник — Прихильник, -ка м. 1) Человѣкъ расположенный къ кому. 2) Сторонникъ, поборникъ. Прихильники ґрецької і латинської церкви. К. Кр. 14.  Словник української мови Грінченка