прихильник —
[приехил'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
прихильник —
-а, ч. 1》 Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. || чого. Той, хто схвалює, обстоює що-небудь, позитивно ставиться до чогось; прибічник. || Той, хто поділяє чиїсь погляди, дотримується якого-небудь учення; послідовник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прихильник —
ПРИХИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. [Пані Люба:] Пан Олізар у нас – небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (С.
Словник української мови у 20 томах
прихильник —
ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.
Словник синонімів української мови
прихильник —
ПРИХИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. [Пані Люба:] Пан Олізар у нас — небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (Вас.
Словник української мови в 11 томах
прихильник —
Прихильник, -ка м. 1) Человѣкъ расположенный къ кому. 2) Сторонникъ, поборникъ. Прихильники ґрецької і латинської церкви. К. Кр. 14.
Словник української мови Грінченка