прихильник

ПРИХИ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці.

[Пані Люба:] Пан Олізар у нас — небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (Вас., III, 1960, 205);

Міжнародний конгрес прихильників миру в Парижі — це величезна політична подія, яка приковує до себе увагу всіх передових людей світу (Тич., III, 1957, 329);

Попи і ватажки сект хитро використовують нещастя людей, щоб збільшити число прихильників своєї віри (Наука.., 6, 1959, 49);

// чого. Той, хто схвалює, обстоює що-небудь, позитивно ставиться до чогось; прибічник.

[Лесь:] Ми не прихильники індивідуального терору, ми не вчиняємо замахів на поодиноких ворогів (Ірчан, І, 1958, 181);

— Ви запитуєте про здоров’я професора Курца? Я не прихильник безпідставних ілюзій. Його стан безнадійний (Донч., II, 1956, 78);

— Поки що я не прихильник хірургічних методів (Шовк., Інженери, 1956, 238);

// Той, хто поділяє чиїсь погляди, дотримується якого-небудь учення; послідовник.

Думка видати листи М. Драгоманова постала в кружку [гуртку] його галицьких прихильників майже зараз по його смерті (Фр., XVI, 1955, 365);

Сєвергін виступає як переконаний прихильник ідей М. В. Ломоносова (Видатні вітч. географи.., 1954, 48);

«Искра» сприяла встановленню ідейної єдності соціал-демократичного руху, згуртувала навколо себе актив своїх прихильників, який став кістяком партії (Ком. Укр., 7, 1963, 44).

2. Той, хто приязно, доброзичливо, з симпатією і т. ін. ставиться до кого-небудь.

[Шевченко:] Боже милий! То я недурно, значить, мучивсь? Єсть на світі люди — справжні люди! — друзі й прихильники мої, з якими я обух сталитиму, щоб тую волю, нарешті, вже збудить! (Тич., І, 1957, 315).

3. Пристрасний любитель, шанувальник чого-небудь.

Він ще ні разу не чув, щоб хто з таким захопленням говорив про його вірші. Хотілось обняти цього несподіваного щирого прихильника й розцілувати (Вас., І, 1959, 350);

— Істинна, фактична машина! — голосно сказав один з найстарших активістів колгоспу, великий прихильник інтелігентних слів, Купріян Сорока, за прізвиськом Губернатор (Довж., І, 1958, 82);

Завдяки майстерному виконанню й оригінальності жанру цей колектив [бандуристів] одержав чимало почесних нагород і має мільйони прихильників (Мист., 6, 1968, 24).

Значення в інших словниках

1. прихильник — прихи́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прихильник — ПРИХИЛЬНИК – ПРИБІЧНИК Прихильник, -а. 1. Той, хто підтримує, захищає когось, щось, поділяє чиїсь погляди тощо. – Ваші гарячі прихильники, князю, оце прислали мене до вас за порадою (І.  Літературне слововживання
3. прихильник — Прибічник, послідовник, (теорії) визнавець; (таланту) шанувальник.  Словник синонімів Караванського
4. прихильник — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
5. прихильник — [приехил'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
6. прихильник — -а, ч. 1》 Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. || чого. Той, хто схвалює, обстоює що-небудь, позитивно ставиться до чогось; прибічник. || Той, хто поділяє чиїсь погляди, дотримується якого-небудь учення; послідовник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. прихильник — ПРИХИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто підтримує, захищає кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці. [Пані Люба:] Пан Олізар у нас – небезпечна людина, кажуть, таємний прихильник Кармелюка (С.  Словник української мови у 20 томах
8. прихильник — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.  Словник синонімів української мови
9. прихильник — Прихи́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. прихильник — Прихильник, -ка м. 1) Человѣкъ расположенный къ кому. 2) Сторонникъ, поборникъ. Прихильники ґрецької і латинської церкви. К. Кр. 14.  Словник української мови Грінченка