прихильниця

ПРИХИ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до прихи́льник.

Він почав заздрівати [помічати], що жінка й небога великі прихильниці козаків (Н.-Лев., VII, 1966, 103);

Міріам повагом переходить майдан. Назустріч їй Йоганна, одна з прихильниць Мессії (Л. Укр., II, 1951, 122);

Мені щастило: ставили, що хотіли й що могли. Головна причина, мабуть, була та, що нашою прихильницею.. була молода жінка пристава (Вас., Незібр. тв., 1941, 175);

[Ізольда:] Еж я — прихильниця таланту вашого. Давно сказати про це хотіла вам (Тич., І, 1957, 314).

Значення в інших словниках

1. прихильниця — прихи́льниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прихильниця — -і. Жін. до прихильник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прихильниця — ПРИХИ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до прихи́льник. Він почав заздрівати [помічати], що жінка й небога великі прихильниці козаків (І. Нечуй-Левицький); Міріам повагом переходить майдан.  Словник української мови у 20 томах
4. прихильниця — Прихи́льниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)