прихильно
ПРИХИ́ЛЬНО. Присл. до прихи́льний 1, 2.
Режисер, я бачу, починає ставитись до мене прихильно (Ю. Янов., II, 1958, 25);
Тільки тепер зрозумів, як йому кортіло, щоб пані Бровко поставилась до його заручин прихильно (Вільде, Сестри.., 1958, 216);
Князь Єремія пригубив чарку і став прихильніше поглядати на пишно убраних гостей (Н.-Лев., VII, 1966, 230);
І тут і там — кущі калини, Прихильно маківка кива (Граб., І, 1959, 201).
Словник української мови (СУМ-11)