приятелювати
ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
Бути з ким-небудь у дружніх, товариських стосунках; дружити.
– Мені ця компанія зовсім не пристала до душі. Немає тут з ким зійтись, з ким приятелювати (І. Нечуй-Левицький);
Ліда .. приятелювала з бабусею, завжди приходила за годину до уроків і допомагала бабусі поливати квіти (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)