приятелювати
ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Бути з ким-небудь у дружніх, товариських стосунках; дружити.
— Мені ця компанія зовсім не пристала до душі. Немає тут з ким зійтись, з ким приятелювати (Н.-Лев., IV, 1956, 117);
Ліда.. приятелювала з бабусею, завжди приходила за годину до уроків і допомагала бабусі поливати квіти (Ів., Таємниця, 1959, 55).
Словник української мови (СУМ-11)