пробухкати

ПРОБУ́ХКАТИ, аю, аєш, розм.

Док. до бу́хкати.

Покашляв [господар] стиха, пробухкав чобітьми від хліва до хати (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. пробухкати — пробу́хкати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пробухкати — -аю, -аєш, розм. Док. до бухкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробухкати — ПРОБУ́ХКАТИ, аю, аєш, розм. Док. до бу́хкати. Покашляв [господар] стиха, пробухкав чобітьми від хліва до хати (Тют., Вир, 1964, 107).  Словник української мови в 11 томах