пробухкати
ПРОБУ́ХКАТИ, аю, аєш, розм. Док. до бу́хкати.
Покашляв [господар] стиха, пробухкав чобітьми від хліва до хати (Тют., Вир, 1964, 107).
Словник української мови (СУМ-11)ПРОБУ́ХКАТИ, аю, аєш, розм. Док. до бу́хкати.
Покашляв [господар] стиха, пробухкав чобітьми від хліва до хати (Тют., Вир, 1964, 107).
Словник української мови (СУМ-11)