провіщати
ПРОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРОВІ́ЩУВА́ТИ, ую, уєш, недок., ПРОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., що і без дод.
1. заст. Пророкувати (у 1 знач.).
[Агамемнон:] Се дочка Пріама, пророчиця Кассандра. [Егіст:] То Гелен той, що приїхав з Трої і тепера [тепер] у Дельфах волю божу провіщає, то брат їй?.. (Леся Українка);
По всіх церквах провіщали про нього [братство], як про порятунок душі від геєни огненної та від підступів нечистого в лукавому образі ксьондзів (З. Тулуб);
// поет., ірон. Прорікати те, що відбудеться в майбутньому; віщувати.
В ласкавім затишку діброви Він з нею перші мав розмови, І провіщали їм вінки Сусіди-друзі, їх батьки (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
В одному селі, де спинився наш партизанський загін, кума Палажка на карти кинула, кінець скорий Гітлерові провіщала (Ю. Мокрієв);
– Барвінку милий! – знов зачую З уст, не цілованих давно, І може, щастя провіщую, І може, справдиться воно (Л. Первомайський);
// перен. Проповідувати які-небудь ідеї, погляди і т. ін.
Провіщати ідеї добра й справедливості.
2. На підставі власних спостережень, певних даних, їх аналізу, характеристики доходити висновку про хід, розвиток, настання, появу чого-небудь.
Шевченко був не тільки геніальним творцем слова, а й великим мислителем, чиє око бачило на багато-багато літ уперед. Це й давало йому змогу провіщати, що в майбутньому “врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі” (М. Рильський);
І ось він [супутник] показався на чорному небі, маленький і блискучий, там, де й провіщав Кочубей (В. Кучер);
Провіщуючи зародження періодичної преси на Україні, видавці перших альманахів вибирали для них символічні назви (з наук. літ.);
// кому. Наперед визначати те, що чекає на кого-небудь, трапиться з кимсь.
Ти правди і добра ідеш відсіль шукати; Так слухай! Маю я тобі провіщувати: Багато світла стратиш ти, Поки їх трапиться знайти (Я. Щоголів);
// Своєю поведінкою вказувати на зміни в природі (про живі істоти).
Пиявка, яка постійно рухається, провіщає грозу. Про наближення морозів вона попереджає характерними рухами – повільно повзає навколо одного і того ж місця (з наук.-попул. літ.);
Сумно перестукнулись дятли, недобре провістив одуд (М. Рудь);
// Інтуїтивно (звичайно серцем) відчувати, передбачати те, що має відбутися.
Все чує вухо, пильно стежить око І серце теж події провіща (М. Бажан).
3. Бути прикметою настання яких-небудь змін.
Що ж за гомін чудний ходить Од краю до краю? Чи він що нам нагадує, Чи що провіщає? (А. Метлинський і М. Костомаров);
В ці тривожні часи поява військового із спішним листом могла провіщати лише якісь важливі новини, (О. Полторацький);
Небо, ще зовсім холодне, чорне, оздобилось незчисленними вогниками зірок, провіщаючи на завтра сонячний день (Ю. Шовкопляс);
// Бути сигналом до чого-небудь, сповіщати про щось.
Гасло гордого бою Провіщає сурма (М. Рильський);
Їли мовчки, прислухаючись до гудків у порту, що провіщали повітряну тривогу (В. Кучер);
Оглушливо бабахнув постріл .. Постріл провістив, що для диких плес скінчилась ера мирного життя (Ю. Мушкетик);
// Бути ознакою душевного стану людини.
Потемніле від глибоко прихованої скорботи, дідове обличчя не провіщало нічого радісного (Я. Гримайло);
Закусив [Каргат] губу. В очах з'явився той холодний блиск, що провіщав вибух... (Ю. Шовкопляс);
Вибух, яким спалахнув цей чорнявий хлопець з широким лобом і красивими чорними бровами, провіщав, що за цією неначебто одноманітністю ховаються різні вдачі й темпераменти (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)