провіщати

Пророкувати, віщувати, прорікати, призвіщати, ур. вістити; (правду) проповідувати; (зміни) провидіти, передбачати; (нову добу) УР. сповіщати про.

Значення в інших словниках

1. провіщати — провіща́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. провіщати — див. передбачати; повідомляти  Словник синонімів Вусика
3. провіщати — -аю, -аєш і рідко провіщувати, -ую, -уєш, недок., провістити, -іщу, -істиш і рідко провіщувати, -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. 1》 заст. Пророкувати (у 1 знач.). || поет., ірон. Прорікати те, що відбудеться в майбутньому; віщувати. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. провіщати — ПРОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРОВІ́ЩУВА́ТИ, ую, уєш, недок., ПРОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., що і без дод. 1. заст. Пророкувати (у 1 знач.). [Агамемнон:] Се дочка Пріама, пророчиця Кассандра.  Словник української мови у 20 томах
5. провіщати — ВІДЧУВА́ТИ (інтуїтивно угадувати, здогадуватися), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ (ПРОВІ́ЩУВАТИ) рідше, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док.: відчу́ти, почу́ти, провісти́ти, зачу́ти, спочу́ти, очу́ти.  Словник синонімів української мови
6. провіщати — ПРОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРОВІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш і рідко ПРОВІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка. 1. заст. Пророкувати (у 1 знач.). [Агамемнон:] Се дочка Пріама, пророчиця Кассандра.  Словник української мови в 11 томах
7. провіщати — Провіща́ти, -ща́ю, -єш гл. 1) Возвѣщать, проповѣдывать. Ти ж (Іван Хреститель) ходивши по містах і селах провіщав: «покайтеся від гріхів». Чуб. І. 172. 2) Предвѣщать. Що ж за гомін чудний ходить од краю до краю? Чи він що нам нагадує, чи що провіщає? Кост. (О. 1861. II. 45).  Словник української мови Грінченка