провіщати
провіща́ти
-аю, -аєш і рідко провіщувати, -ую, -уєш, недок., провістити, -іщу, -істиш і рідко провіщувати, -ую, -уєш, док., перех. і без додатка.
1》 заст. Пророкувати (у 1 знач.).
|| поет., ірон. Прорікати те, що відбудеться в майбутньому; віщувати.
|| перен. Проповідувати які-небудь ідеї, погляди і т. ін.
2》 На підставі власних спостережень, певних даних, їх аналізу, характеристики доходити висновку про розвиток, настання, появу чого-небудь.
|| кому. Наперед визначати те, що чекає кого-небудь, трапиться з кимсь.
|| Своєю поведінкою вказувати на зміни в природі (про живі істоти).
|| Інтуїтивно (звичайно серцем) відчувати, передбачати те, що має відбутися.
3》 Бути прикметою настання яких-небудь змін.
|| Бути сигналом до чого-небудь, сповіщати про щось.
|| Бути ознакою душевного стану людини.
Великий тлумачний словник сучасної української мови