провіщати
ПРОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРОВІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш і рідко ПРОВІ́ЩУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка.
1. заст. Пророкувати (у 1 знач.).
[Агамемнон:] Се дочка Пріама, пророчиця Кассандра. [Егіст:] То Гелен той, що приїхав з Трої і тепера [тепер] у Дельфах волю божу провіщає, то брат їй? .. (Л. Укр., II, 1951, 329);
По всіх церквах провіщали про нього [братство], як про порятунок душі від геєни огненної та від підступів нечистого в лукавому образі ксьондзів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 304);
// поет., ірон. Прорікати те, що відбудеться в майбутньому; віщувати.
В ласкавім затишку діброви Він з нею перші мав розмови, І провіщали їм вінки Сусіди-друзі, їх батьки (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 53);
В одному селі, де спинився наш партизанський загін, кума Палажка на карти кинула, кінець скорий Гітлерові провіщала (Мокр., Сто.., 1961, 136);
— Барвінку милий! — знов зачую З уст, не цілованих давно, І може, щастя провіщую, І може, справдиться воно (Перв., І, 1958, 256);
// перен. Проповідувати які-небудь ідеї, погляди і т. ін.
«Вічно з братами у праці й бою, Разом від роду до роду!» — Так провіщає нам правду свою Воля народу (Рильський, І, 1956, 456);
Як безстрашний Прометей, Шевченко.. звертався з вільним словом до українців і росіян, казахів і грузинів — до всіх гноблених, провіщав братерство, рівність і щастя (Літ. Укр., 30.V 1964, 1).
2. На підставі власних спостережень, певних даних, їх аналізу, характеристики приходити до висновку про хід, розвиток, настання, появу чого-небудь.
Шевченко був не тільки геніальним творцем слова, а й великим мислителем, чиє око бачило на багато-багато літ уперед. Це й давало йому змогу провіщати, що в майбутньому «врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі» (Рильський, III, 1955, 266);
І ось він [супутник] показався на чорному небі, маленький і блискучий, там, де й провіщав Кочубей (Кучер, Трудна любов, 1960, 477);
Провіщуючи зародження періодичної преси на Україні, видавці перших альманахів вибирали для них символічні назви (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 102);
Ілліч настражданій країні Волю провістив, а світу — мир (Бичко, Простота, 1963, 85);
Соціалізм, неминучість якого науково провістили Маркс і Енгельс, соціалізм, план побудови якого накреслив Ленін, став у Радянському Союзі реальною дійсністю (Програма КПРС, 1961, 12);
// кому. Наперед визначати те, що чекає кого-небудь, трапиться з кимсь.
Вона [Л. Українка] вогонь кладе на воду — Вирують іскри золоті — І провіщає всім свободу, Политу кров’ю на путі (Воронько, Народж. легенди, 1954, 12);
Радіщев був великим патріотом, він глибоко вірив у могутні сили російського народу і провіщав йому велике майбутнє (Іст. УРСР, І, 1953, 356);
Ти правди і добра ідеш відсіль шукати; Так слухай! Маю я тобі провіщувати: Багато світла стратиш ти, Поки їх трапиться знайти (Щог., Поезії, 1958, 293);
// Своєю поведінкою вказувати на зміни в природі (про живі істоти).
Пиявка, яка постійно рухається, провіщає грозу. Про наближення морозів вона попереджає характерними рухами — повільно повзає навколо одного і того ж місця (Наука.., 10, 1965, 44);
Сумно перестукнулись дятли, недобре провістив одуд (Рудь, Гомін.., 1959, 112);
// Інтуїтивно (звичайно серцем) відчувати, передбачати те, що має відбутися.
Ми побачили, рідний поете [І. Франко], В боротьбі у труді, між заграв, Як зближаються зоряні мети, Що ти серцем своїм провіщав (Рильський, III, 1961, 224);
Все чує вухо, пильно стежить око І серце теж події провіща (Бажан, Вибр., 1940, 173).
3. Бути прикметою настання яких-небудь змін.
Що ж за гомін чудний ходить Од краю до краю? Чи він що нам нагадує, Чи що провіщає? (Метл. і Кост., Тв., 1906, 241);
В ці тривожні часи поява військового із спішним листом могла провіщати лише якісь важливі новини, (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 12);
Небо, ще зовсім холодне, чорне, оздобилось незчисленними вогниками зірок, провіщаючи на завтра сонячний день (Шовк., Інженери, 1956, 107);
// Бути сигналом до чого-небудь, сповіщати про щось.
Гасло гордого бою Провіщає сурма (Рильський, II, 1960, 222);
Їли мовчки, прислухаючись до гудків у порту, що провіщали повітряну тривогу (Кучер, Чорноморці, 1948, 79);
Оглушливо бабахнув постріл.. Постріл провістив, що для диких плес скінчилась ера мирного життя (Мушк., День.., 1967, 73);
Сорок років тому громовий залп «Аврори» провістив початок нової ери в історії людства — ери соціалізму (Мист., 5, 1957, 31);
// Бути ознакою душевного стану людини.
Потемніле від глибоко прихованої скорботи, дідове обличчя не провіщало нічого радісного (Грим., Кавалер.., 1955, 26);
Закусив [Каргат] губу. В очах з’явився той холодний блиск, що провіщав вибух… (Шовк., Інженери, 1956, 316);
Вибух, яким спалахнув цей чорнявий хлопець з широким лобом і красивими чорними бровами, провіщав, що за цією неначебто одноманітністю ховаються різні вдачі й темпераменти (Сенч., На Бат. горі, 1960, 5).
Словник української мови (СУМ-11)