прокукурікати

ПРОКУКУРІ́КАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод.

1. Док. до кукурі́кати 1.

Тітка давно вже спить, – давно вже півні прокукурікали, а ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося (М. Коцюбинський);

На драбину біля винограду вискочив сусідський жовтогарячий півень, залопотів крилами і бадьоро прокукурікав (Ірина Вільде);

* Образно. – Здрастуйте! – з ходу прокукурікав Тимко, зупинившись біля мисника (Григорій Тютюнник);

// перен., розм. Сповістити когось про що-небудь (звичайно першим).

– Ну, як хочете, – образився Кулик, під загальний регіт сходячи з ґанку. – Моє таке: прокукурікав, а там хоч не розвидняйсь! (О. Гончар);

Слід простежити, щоб через той язик не перетворилась ця симпатична молода людина на того, хто вважає: моє діло першим прокукурікати, здійснюють мою догадку хай інші (Ю. Шовкопляс).

2. Кукурікати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. прокукурікати — прокукурі́кати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прокукурікати — -аю, -аєш, док., перех. і неперех. 1》 Док. до кукурікати 1). || перен., розм. Сповістити когось про що-небудь (звичайно першим). 2》 Кукурікати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокукурікати — ПРОКУКУРІ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. 1. Док. до кукурі́кати 1. Тітка давно вже спить, — давно вже півні прокукурікали, а ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
4. прокукурікати — Прокукурікати, -каю, -єш гл. Прокукарекать, прокричать (о пѣтухѣ).  Словник української мови Грінченка