проречисто

ПРОРЕ́ЧИСТО, заст.

Присл. до проре́чистий.

Кожної весни проречисто і марно Ростить [природа] новий акант на мармурі колон (М. Зеров).

Значення в інших словниках

1. проречисто — проре́чисто прислівник незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. проречисто — заст. Присл. до проречистий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проречисто — ПРОРЕ́ЧИСТО, заст. Присл. до проре́чистий. Кожної весни проречисто і марно Ростить [природа] новий акант на мармурі колон (Зеров, Вибр., 1966, 467).  Словник української мови в 11 томах
4. проречисто — Проре́чисто нар. Краснорѣчиво. Проречисто казала далі й далі. Г. Барв. 429.  Словник української мови Грінченка