проречисто
ПРОРЕ́ЧИСТО, заст. Присл. до проре́чистий.
Кожної весни проречисто і марно Ростить [природа] новий акант на мармурі колон (Зеров, Вибр., 1966, 467).
Словник української мови (СУМ-11)ПРОРЕ́ЧИСТО, заст. Присл. до проре́чистий.
Кожної весни проречисто і марно Ростить [природа] новий акант на мармурі колон (Зеров, Вибр., 1966, 467).
Словник української мови (СУМ-11)