проречистий

ПРОРЕ́ЧИСТИЙ, а, е, заст. Те саме, що красномо́вний.

Був він [цар] на язик проречистий, вимовний (Фр., XIII, 1954, 382);

Потоки проречистої, пишної хвали В новому дитирамбі [дифірамбі] потекли (Рильський, Марина, 1944, 29);

Вони були похмурі, скоса дивилися на решту присутніх і лише з Рідкодубом та Карасем привітно, з проречистими усмішками віталися за руку (Кир., Вибр., 1960, 243);

Глянь з високості на сі піраміди! В них кожний камінь — проречистий свідок муки народу твого (Л. Укр., І, 1951, 254).

Значення в інших словниках

1. проречистий — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
2. проречистий — -а, -е, заст. Те саме, що красномовний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проречистий — ПРОРЕ́ЧИСТИЙ, а, е, заст. Те саме, що красномо́вний. Був він [цар] на язик проречистий, вимовний (І. Франко); Потоки проречистої, пишної хвали В новому дитирамбі [дифірамбі] потекли (М.  Словник української мови у 20 томах
4. проречистий — Проре́чистий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. проречистий — Проре́чистий, -а, -е Краснорѣчивый. Моя ж проречиста сусіда тягне та й тягне своє буденне оповідання. Г. Барв. 425. Я не проречистий на красне слово. К. ХП. 51.  Словник української мови Грінченка