просвітлий
ПРОСВІ́ТЛИЙ, а, е, перев. у сполуч. зі сл. година, розм.
1. Радісний, щасливий, нічим не затьмарений.
[Принцеса:] Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила, а золотом рубила у неволі, співаючи невільницькі пісні, чекаючи просвітлої години (Леся Українка).
2. Освітлений, посвітлілий.
А світлий ангел – гість частий побожного стрця – стояв у ньогопри мольберті й швидкими вправними рухами пензля закінчував образ, розпочатий з вірою, простою і ясною, як лагідний ранок, що вже почав зеленіти просвітлий Дніпро, святі мури і смарагдове море садів (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)