Словник української мови у 20 томах

проспівати

ПРОСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. що і без прям. дод. Виконати голосом музичний твір або його частину, відтворити голосом музичний звук, музичну фразу.

Проспівав він та й змовк, і тоді ледве схаменулася стара мати і каже: “Кармелю! Де, в кого ти навчився такої пісні?” (Марко Вовчок);

Тремтливим.. тенорком він проспівав уступ (Ю. Смолич);

// Співуче вимовити.

Ущипливо дивлячись у вічі парубкові, вона майже проспівала: – Ні, хлопче, я зроблю, як сама схочу (Г. Хоткевич);

– Їжте на здоров'я самі, – проспівала жінка. – Хлібець ще у нас є, попоїмо пізніше (С. Голованівський);

// перен. Створити що-небудь з натхненням.

Картину [“Звенигора”] я не зробив, а проспівав (О. Довженко);

Коли Едуард Межелайтіс проспівав свій натхненний гімн людині, поезія одержала якісь нові, додаткові ноти, мотиви і виміри (з наук. літ.).

2. що і без прям. дод. Видати мелодійні звуки (про співочих та деяких інших птахів).

Давно проспівали півні, Небо вбирається в ранішні шати (О. Олесь);

Синичка проспівала коротеньку пісню і полетіла оббирати галузки і листя від гусені (В. Гжицький);

// перен. Мелодійно прозвучати.

Сьогодні вранці востаннє проспівав їм крейсерський дзвін (В. Кучер);

// перен. Пролетіти, видаючи свистячий звук.

Пампушка рвонув тятиву, і спрягла й проспівала стріла, і люди зойкнули, охнули (О. Ільченко).

3. що, розм. Втратити що-небудь співаючи, через співання,.

Ти свою долю у неділю проснідала, а в п'ятницю проспівала (Номис);

// Надірвати голос, співаючи надміру.

Проспівав уже весь голос.

4. що і без прям. дод. Співати якийсь час.

– Проспівав ти літо боже, – Вдача вже твоя така, – А тепер танцюй, небоже, На морозі гопака! (Л. Глібов);

Хороше було знати, що сьогодні не доведеться нікуди йти, що можна буде в сухому приміщенні проспівати з друзями допізна (О. Гончар);

// перен. Жити легко, безтурботно якийсь час.

Дивилася [свекруха] розумними очима на свою невістку і думала: – Що зробило тебе такою пташечкою й квіточкою? І чи зумієш отак проспівати, прощебетати цілий вік..? (Г. Хоткевич).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. проспівати — проспіва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. проспівати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка.Виконати голосом музичний твір або його частину, відтворити голосом музичний звук, музичну фразу. || Співуче вимовити. || перен. Створити що-небудь з натхненням. 2》 перех. і неперех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проспівати — ПРОСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і без додатка. Виконати голосом музичний твір або його частину, відтворити голосом музичний звук, музичну фразу. Проспівав він та й змовк, і тоді ледве схаменулася стара мати і каже: «Кармелю!...  Словник української мови в 11 томах
  4. проспівати — Проспіва́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Пропѣть. Раз проспівав: не чує котик. Рудч. Ск. II. 4. 2) За пѣніемъ утратить. Ти свою долю у неділю проснідала, а в п'ятницю проспівала. Ном. № 8878.  Словник української мови Грінченка