простодушний

ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е.

Довірливий, наївний.

Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (І. Волошин);

У феєрії [Лесі Українки] виведено мавку, русалку, лісовика, водяника, перелесника й інши істоти, що живуть в уяві простодушного волинського поліщука .. Феєрія зветься “Лісова пісня” (з наук. літ.);

// Який виражає довірливість, наївність.

– Зараз вони прокладають крізь гори газопровід. Я чую їхні простодушні вигуки, якими вони вітають наш ешелон (О. Гончар);

На простодушних плохих обличчях темно-смуглявих людей був вираз спокою й покірної байдужості (Н. Королева);

Швейк у цю віщу хвилину свого натхнення був прегарний. Його простодушне усміхнене обличчя сяяло (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

// у знач. ім. простоду́шний, ного, ч.; простоду́шна, ної, ж. Довірлива, наївна людина.

Баби тут [у пеклі] більш не ворожили І простодушних не дурили (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. простодушний — простоду́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. простодушний — Довірливий, наївний, нехитрий, простий серцем, щиросердий.  Словник синонімів Караванського
3. простодушний — -а, -е. Довірливий, наївний. || Який виражає довірливість, наївність. || у знач. ім. простодушний, -ного, ч.; простодушна, -ної, ж. Довірлива, наївна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини).  Словник синонімів української мови
5. простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е. Довірливий, наївний. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (Вол., Місячне срібло, 1961, 175); // Який виражає довірливість, наївність.  Словник української мови в 11 томах