простодушний

ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е. Довірливий, наївний.

Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (Вол., Місячне срібло, 1961, 175);

// Який виражає довірливість, наївність.

— Зараз вони прокладають крізь гори газопровід. Я чую їхні простодушні вигуки, якими вони вітають наш ешелон (Гончар, III, 1959, 340);

Швейк у цю віщу хвилину свого натхнення був прегарний. Його простодушне усміхнене обличчя сяяло (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 18);

// у знач. ім. простоду́шний, ного, ч.; простоду́шна, ної, ж. Довірлива, наївна людина.

Баби тут [у пеклі] більш не ворожили І простодушних не дурили (Котл., І, 1952, 144).

Значення в інших словниках

1. простодушний — простоду́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. простодушний — Довірливий, наївний, нехитрий, простий серцем, щиросердий.  Словник синонімів Караванського
3. простодушний — -а, -е. Довірливий, наївний. || Який виражає довірливість, наївність. || у знач. ім. простодушний, -ного, ч.; простодушна, -ної, ж. Довірлива, наївна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ, а, е. Довірливий, наївний. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (І.  Словник української мови у 20 томах
5. простодушний — ПРОСТОДУ́ШНИЙ (який не вміє хитрувати, не схильний до хитрощів; властивий такій людині), НЕХИ́ТРИЙ, НЕЛУКА́ВИЙ, ПРО́СТИ́Й, ПРОСТАКУВА́ТИЙ, НАЇ́ВНИЙ, БЕЗХИ́ТРІСНИЙ розм.; НЕВИ́ННИЙ (як дитина; як у дитини).  Словник синонімів української мови