простогнати

ПРОСТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, док.

1. неперех. Док. до стогна́ти 1.

Вона глянула ще раз на Мотрю, поступилася назад, простогнала, сіла мовчки на піл (Мирний, І, 1949, 136);

Раптом простогнав Василь Максимович — тим довгим, здавленим стогоном, коли сниться щось жахливе (Шовк., Людина.., 1962, 166).

2. перех. і без додатка. Сказати, вимовити із стогоном.

— Галю, так в чім же діло? — простогнав я (Л. Укр., III, 1952, 683);

Відповідь була незрозумілою. Невідомий щось прохарчав чи простогнав (Ткач, Жди.., 1959, 21).

3. неперех. Стогнати якийсь час.

— Он учора, як сова та, як сич, цілу ніч простогнала [Загнибідиха] та проголосила (Мирний, III, 1954, 98);

Три дні старий ще в ранах простогнав, На хвилю не проснувшись із нетями (Фр., XIII, 1954, 283);

Цілу ніч простогнав [Онисько] від побоїв (Цюпа, Три явори, 1958, 27).

Значення в інших словниках

1. простогнати — простогна́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. простогнати — -стогну, -стогнеш, док. 1》 неперех. Док. до стогнати 1). 2》 перех. і без додатка. Сказати, вимовити зі стогоном. 3》 неперех. Стогнати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простогнати — ПРОСТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, док. 1. Док. до стогна́ти 1. Вона глянула ще раз на Мотрю, поступилася назад, простогнала, сіла мовчки на піл (Панас Мирний); [Ілія] говорив розпучливим голосом і, неначеб не було нікого в хаті, кинувся, як перше...  Словник української мови у 20 томах
4. простогнати — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
5. простогнати — Простогнати, -ну, -неш гл. Простонать.  Словник української мови Грінченка