пустеля
ПУСТЕ́ЛЯ, і, ж.
1. Великий (звич. посушливий) простір з бідною рослинністю або позбавлений рослинності.
Велика .. площа в околиці Мемфіса; на заході вона переходить у справжню пустелю, піскувату, повиту сухим маревом, тремтячим від спеки (Леся Українка);
Звернули вліво й сміло зоставили за собою село, людей, живі істоти. Попереду – невідомість, пустелі, скали, дикі звіри (Г. Хоткевич);
То був страшний вітер-суховій .. Він мчав з пекучих піщаних пустель (О. Іваненко);
Ми разом будемо змагатися і йти, .. Серед пустелі сад насаджувать зелений (М. Рильський);
Торфовища після десятка років їх надмірної експлуатації уже не вигідно обробляти. Частина з них має вигляд пустелі, на яких в періоди засухи часто бувають пожежі (з наук. літ.);
* У порівн. [Морж:] А в моїй душі, немов у пустелі, – і росинки немає... (О. Корнійчук);
// перен. Великий, безмежний простір чого-небудь, позбавлений ознак життя.
Тепер ми знову над морем і знову наші очі бродять по синій пустелі (М. Коцюбинський);
Пишний храм краси в пустелю повернувся та й розвалився з часом (М. Івченко);
Стелилася на всі боки одноманітна біла пустеля (О. Гуреїв);
Через хижацький промисел у північних морях майже повністю зникли гренландські кити, а деякі багаті раніше на рибу райони перетворилися на мертву водну пустелю (з наук.-попул. літ.).
2. Відлюдне місце, ненаселена або малонаселена місцевість.
Як живо у мою ти вкарбував уяву Смутного вигнання пустелю неласкаву, Похмурий неба схил, нетанучі сніги І коротко теплом розцвічені луги (М. Зеров);
– Мешканці кинулися в газосховища, в підвали, в льохи. Але було вже пізно. За добу місто стало пустелею (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)