пустинниця

ПУСТИ́ННИЦЯ, і, ж.

Жін. до пусти́нник.

Таж по смерті діви Анастасії відкрилось у видінні скромному старцеві, братові воротареві в Лаврі Печерській – Миколі Святоші, що в мент смерті своєї, як саме брама вічності відчинялась для Анастасії, попрохала собі у Господа пустинниця, щоб тіло її й надалі незнане в пустині улюбленійлишилось (Н. Королева).

Значення в інших словниках

1. пустинниця — пусти́нниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пустинниця — -і. Жін. до пустинник.  Великий тлумачний словник сучасної мови