пустинниця
ПУСТИ́ННИЦЯ, і, ж.
Жін. до пусти́нник.
Таж по смерті діви Анастасії відкрилось у видінні скромному старцеві, братові воротареві в Лаврі Печерській – Миколі Святоші, що в мент смерті своєї, як саме брама вічності відчинялась для Анастасії, попрохала собі у Господа пустинниця, щоб тіло її й надалі незнане в пустині улюбленійлишилось (Н. Королева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустинниця — пусти́нниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- пустинниця — -і. Жін. до пустинник. Великий тлумачний словник сучасної мови