підбійка
ПІДБІ́ЙКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що підкла́дка 2.
– Сукня пообвисала й теліпається, неначе на кілку, – подумала Балабушиха, й вона .. розпорола підбійку в сукні, підмостила вати, зашила на живу нитку й знов наділа (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. – Я в його не примічаю міцної підбійки в жартах та смішках (І. Нечуй-Левицький).
2. Те саме, що підбі́й² 1.
Шар вугілля був не товщий за три чверті аршина, і біля нього можна було працювати тільки лежачи. Вибійники, нарешті, приладились і почали підбійку (П. Панч);
Якщо у 1929 р. механізація вуглевидобутку (переважно підбійка і доставка вугілля по лаві) становила 30,6%, то в 1930 р. – 55% (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)