пінитися
ПІ́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок.
1. Утворювати або виділяти піну; вкриватися піною.
Пиво піниться в зелених склянках (М. Коцюбинський);
Вирувала, пінилась весняна вода (А. Шиян);
Море при самому березі ніжно пінилось і тихо грало (В. Кучер);
// Наповнюватися піною, пінистою рідиною.
Казанок піниться, кипить (П. Колесник);
* Образно. Квіти піняться на клумбах невимовними кольорами (О. Копиленко);
Бій закипав і пінився уже на майданах (П. Панч).
2. перен. Дуже сердитися; кричати з піною біля рота.
Він швидко перейшов до виконання своїх намірів і тут наткнувся на таку впертість, апатію .. людей, що не раз аж пінився зо злості (І. Франко);
Він не дивиться на слідчих і не зважає на них, хоч як вони не піняться, не скрегочуть зубами (А. Турчинська).
3. Пас. до пі́нити 1.
Словник української мови (СУМ-20)