работорговець
РАБОТОРГО́ВЕЦЬ, РАБОТОРГІ́ВЕЦЬ, вця, ч.
Той, хто торгує рабами (у 1 знач.).
Прокинувся народ від покірливої сплячки і люто кинувся бити крамарів, мурз, работорговців і лихварів (З. Тулуб);
Рабів купували на ринках, куди їх приставляли спеціальні купці. Ці работорговці йшли слідом за військом, купували військовополонених, скуповували людей у піратів (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)