работорговець
РАБОТОРГО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто торгує рабами (у 1 знач.).
Прокинувся народ від покірливої сплячки і люто кинувся бити крамарів, мурз, работорговців і лихварів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 452);
Рабів купували на ринках, куди їх приставляли спеціальні купці. Ці работорговці йшли слідом за військом, купували військовополонених, скуповували людей у піратів (Іст. стар. світу, 1957, 107).
Словник української мови (СУМ-11)