рантовий

РАНТОВИ́Й, а́, е́.

Прикм. до рант.

Рантовий ніж;

// Який має рант.

Мати справила їй аж двоє платтів з ситцю, заказала рантові чобітки на колодку (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. рантовий — рантови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. рантовий — -а, -е. Прикм. до рант. || Який має рант.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рантовий — РАНТОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до рант; // Який має рант. Мати справила їй аж двоє платтів з ситцю, заказала рантові чобітки на колодку (Мирний, IV, 1955, 137).  Словник української мови в 11 томах
4. рантовий — Рантовий, -а, -е На ранту. Черевики рантові. Вас. 162. Рантові чобітки пошили тато. Миргор. у.  Словник української мови Грінченка