рантовий
РАНТОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до рант;
// Який має рант.
Мати справила їй аж двоє платтів з ситцю, заказала рантові чобітки на колодку (Мирний, IV, 1955, 137).
Словник української мови (СУМ-11)РАНТОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до рант;
// Який має рант.
Мати справила їй аж двоє платтів з ситцю, заказала рантові чобітки на колодку (Мирний, IV, 1955, 137).
Словник української мови (СУМ-11)