регітно

РЕ́ГІТНО, присл., рідко.

Нестримно регочучи;

// перен. Створюючи звуки, схожі на регіт людини.

Регітно вітер кидав в обличчя вкупі з колосками сум неоглядного степу – стерні, розпач сірих сіл (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. регітно — ре́гітно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. регітно — присл. Нестримно регочучи. || перен. Створюючи звуки, схожі на регіт людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. регітно — РЕ́ГІТНО, присл. Нестримно регочучи; // перен. Створюючи звуки, схожі на регіт людини. Регітно вітер кидав в обличчя вкупі з колосками сум неоглядного степу — стерні, розпач сірих сіл (Головко, І, 1957, 76).  Словник української мови в 11 томах
4. регітно — Регітно нар. Смѣшно, хочется смѣяться. Мені регітно, а він плаче. Сосн. у.  Словник української мови Грінченка