рипучість

РИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж.

Властивість за знач. рипу́чий.

Ідучи невтоптаними стежками, Марко відчув, що сніг поволі втрачає свою суху рипучість і вже тільки м'яко вгинається під чобітьми й провалюється з тихим шелестом (І. Кириленко).

Значення в інших словниках

1. рипучість — рипу́чість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. рипучість — -чості, ж. Властивість за знач. рипучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рипучість — РИПУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. рипу́чий. Ідучи невтоптаними стежками, Марко відчув, що сніг поволі втрачає свою суху рипучість і вже тільки м’яко вгинається під чобітьми й провалюється з тихим шелестом (Кир., Вибр., 1960, 375).  Словник української мови в 11 томах