рипучо
РИПУ́ЧО, присл.
Те саме, що рипу́че.
Одноманітно, безугавно, рипучо кричав десь в улоговині деркач (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)РИПУ́ЧО, присл.
Те саме, що рипу́че.
Одноманітно, безугавно, рипучо кричав десь в улоговині деркач (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)