рипучо

РИПУ́ЧО, присл. Те саме, що рипу́че.

Одноманітно, безугавно, рипучо кричав десь в улоговині деркач (Тют., Вир, 1964, 289).

Значення в інших словниках

1. рипучо — рипу́чо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. рипучо — присл. Те саме, що рипуче.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рипучо — РИПУ́ЧО, присл. Те саме, що рипу́че. Одноманітно, безугавно, рипучо кричав десь в улоговині деркач (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах