розжалобитися

РОЗЖА́ЛОБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. розжа́лобляться; док., розм.

Перейнятися жалощами; розчулитися.

Був [Івоніка] сильно зворушений. Докія, побачивши се, сама розжалобилася (О. Кобилянська);

Коли вони, мов ярмаркові лірники, заведуть бувало на дозвіллі з братом Денисом тільки їм самим відому пісню про “пісочок, що загортає милого слідочок”, то Блаженко-старший одразу розжалобиться до сліз (О. Гончар);

// над ким, рідко. Почати жаліти кого-небудь.

Дід так розжалобився над собою й над Захарком, що трохи не заплакав (Грицько Григоренко).

Значення в інших словниках

1. розжалобитися — розжа́лобитися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розжалобитися — -блюся, -бишся; мн. розжалобляться; док., розм. Перейнятися жалощами; розчулитися. || над ким, рідко. Почати жаліти кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розжалобитися — РОЗЧУ́ЛЮВАТИСЯ (ставати лагідним, ніжним, добрим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІШАТИ, М'Я́КНУТИ, РОЗМ'ЯКА́ТИ, РОЗМ'Я́КШУВАТИСЯ, ЗМ'Я́КШУВАТИСЯ, М'Я́КШАТИ, РОЗНІ́ЖУВАТИСЯ, РОЗТАВА́ТИ, РОЗТО́ПЛЮВАТИСЯ, РОЗТОПЛЯ́ТИСЯ, РОЗКИСА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
4. розжалобитися — РОЗЖА́ЛОБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. розжа́лобляться; док., розм. Перейнятися жалощами; розчулитися. Був [Івоніка] сильно зворушений. Докія, побачивши се, сама розжалобилася (Коб.  Словник української мови в 11 томах
5. розжалобитися — Розжалобитися, -блюся, -бишся гл. Розжалобився як вовк над поросям: відїв ніжки та й плаче. Ном. № 4692.  Словник української мови Грінченка