розкачаний
РОЗКА́ЧАНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до розкача́ти¹.
Масу [сирну] викладають на розкачане на листі тісто, розрівнюють, змащують білком, а зверху накладають сітку з тонких шнурків, зроблених з цього ж тіста (з наук.-попул. літ.);
// у знач. прикм.
Розкачаний шар тіста повинен мати однакову товщину, бо при випіканні тонкі місця згоряють, а товсті не пропікаються (з наук.-попул. літ.).
РОЗКА́ЧАНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до розкача́ти²;
// у знач. прикм.
Розкачані вітром дерева.
Словник української мови (СУМ-20)