розквартирування

РОЗКВАРТИРУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. розквартирува́ти і розквартирува́тися.

Зупинились край села, недалеко від Дінця. Сопілка наказав зібратися після розквартирування біля обозу (О. Підсуха);

У зв'язку з просуванням сарматів до кордонів Римської імперії вздовж берегів Дунаю починається будівництво прикордонних укріплень й розквартирування в них римських гарнізонів (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. розквартирування — розквартирува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розквартирування — -я, с. Дія за знач. розквартирувати і розквартируватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розквартирування — РОЗКВАРТИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розквартирува́ти і розквартирува́тися. Зупинились край села, недалеко від Дінця. Сопілка наказав зібратися після розквартирування біля обозу (Підс.  Словник української мови в 11 томах