розквартирування

РОЗКВАРТИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розквартирува́ти і розквартирува́тися.

Зупинились край села, недалеко від Дінця. Сопілка наказав зібратися після розквартирування біля обозу (Підс., Віч-на-віч, 1962, 135);

У зв’язку з просуванням сарматів до кордонів Римської імперії вздовж берегів Дунаю починається будівництво прикордонних укріплень й розквартирування в них римських гарнізонів (Археол., VIII, 1953, 60).

Значення в інших словниках

1. розквартирування — розквартирува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розквартирування — -я, с. Дія за знач. розквартирувати і розквартируватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розквартирування — РОЗКВАРТИРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розквартирува́ти і розквартирува́тися. Зупинились край села, недалеко від Дінця. Сопілка наказав зібратися після розквартирування біля обозу (О.  Словник української мови у 20 томах