розклекотаний
РОЗКЛЕКО́ТАНИЙ, а, е.
1. Який розклекотався (у 1 знач.).
Вся зала горить і кипить, мов розклекотана поверхня озера (І. Франко);
Настася зрозуміла, яку нагоду втратила вона ще на морі, зрозуміла й пошкодувала. Кинутись би з кадриги в розклекотані води, понесло б та понесло її, мов скіпку, як отого дельфінчика (П. Загребельний).
2. перен. Який розклекотався (у 2 знач.).
Стояли – з одного боку кінна дружина з червоними щитами, підпирана темними валами піших воїв, а з другого – задиханий, розклекотаний, спантеличений натовп радогощан, який щохвилини більшав, густішав і від того ставав ще розбурханішим (П. Загребельний);
// Схожий на клекіт.
Розклекотаний, безладний гомін б'ється понад столом, кожен з тих, що п'ють, розповідає мовби сам до себе (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)