розколоти —
розколо́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
розколоти —
див. розколювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розколоти —
(-олю, -олеш) док., кого. 1. крим., міл., жрм. Добитися потрібних свідчень; примусити когось зізнатися в чомусь (як правило, у скоєнні злочину). Лагутський, який вже й не сподівався легко "розколоти" хлопця, посвітлішав на обличчі (В.
Словник жарґонної лексики української мови
розколоти —
РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ (розділяти на частини вздовж чого-небудь), РОЗКО́ЛЮВАТИ, КОЛО́ТИ, РОЗЧА́ХУВАТИ, РОЗКЛИ́НЮВАТИ (клином). — Док.: розщепи́ти, розколо́ти, розчахну́ти, розкли́нити. Троянди, рододендрони..
Словник синонімів української мови
розколоти —
РОЗКОЛО́ТИ див. розко́лювати.
Словник української мови в 11 томах