розкочувати

РОЗКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОТИ́ТИ, кочу́, ко́тиш, док., що.

1. Розгортати, розпластувати згорнуте (трубочкою, рулоном).

Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик);

// рідко. Відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т. ін.

Михайло розкочував холоші на ногах, кректав (Іван Ле).

2. Котячи, направляти з одного місця в різні боки одно за одним.

Корабель наш розрізує воду – І дорога блакитна перлиста Зостається широка за нами, Геть далеко розкочує хвилі (Леся Українка);

Сіра куріпка, зачувши небезпеку, розкочує з гнізда яйця на всі боки, щоб потім зібрати їх знову (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Вона зареготалася молодим та дзвінким сміхом, мов хто срібло розкотив по золотій тарілці (Панас Мирний).

3. Котячи, розганяючи, поступово збільшувати швидкість руху чого-небудь.

Розкочувати колесо.

4. перен. Примушувати звучати лунко, розкотисто.

Увечері, вранці не спиться йому [солов'ю], не дрімається, Росинками срібними сипле, розкочує спів (П. Дорошко);

З озерця з глухим ревінням вирвався водяний стовп. Метнувшись метрів на три вгору, він ляснув шумним водопадом, розкотивши навколо луну (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. розкочувати — розко́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкочувати — -ую, -уєш, недок., розкотити, -кочу, -котиш, док., перех. 1》 Розгортати, розпластувати згорнуте (трубочкою, рулоном). || рідко. Відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т. ін. 2》 Котячи, скеровувати з одного місця в різні боки одне за одним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкочувати — (грім) гриміти, гримнути, гримонути, вигримлювати, вигримнути, загримати, загриміти, погримати, гримкотіти, загримкотіти, погримкотіти, гримотіти, загримотіти, погримотіти, (дорогу) уторовувати, уторувати, повторовувати, сторовувати, сторувати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. розкочувати — ВІДКО́ЧУВАТИ (відгинати закочені догори краї рукавів, холош і т.ін.), ВІДГОРТА́ТИ, ВІДСУ́КУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відкоти́ти, відгорну́ти, відсука́ти, розкоти́ти. Він відкотив рукава, розгладив їх (Ю.  Словник синонімів української мови
5. розкочувати — Розко́чувати, -чую, -чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розкочувати — РОЗКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОТИ́ТИ, кочу́, ко́тиш, док., перех. 1. Розгортати, розпластувати згорнуте (трубочкою, рулоном). Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 147); // рідко.  Словник української мови в 11 томах